В Україні обговорюють нову масштабну систему страхування бізнесу від воєнних ризиків, яка має закрити розрив між реальними втратами компаній від російських атак і можливостями нинішніх державних програм. Серед параметрів, які зараз розглядають, — ліміт страхового покриття до $10 млн та орієнтовна вартість страхування близько 2%. Однак це поки що не затверджені умови.
Концепцію продовжують обговорювати Міністерство економіки та навколишнього середовища, Національний банк, Експортно-кредитне агентство, страховий ринок і представники бізнесу. Чому чинної програми вже недостатньоДержавний механізм компенсації воєнних ризиків в Україні вже працює. Для підприємств на територіях підвищеного ризику чинна програма передбачає компенсацію за пошкоджене або знищене майно в розмірі до 30 млн грн.
Для бізнесу на інших територіях держава може компенсувати частину страхової премії — наразі максимальна сума такої підтримки становить 3 млн грн. Але масштаби втрат бізнесу після російських атак значно перевищують ці ліміти. Особливо гостро проблема проявляється для великих виробничих підприємств, складських комплексів, логістичних центрів і торговельних мереж, де вартість одного об'єкта або запасів може вимірюватися сотнями мільйонів або мільярдами гривень.
На узгоджені заявки вже припадає потенційно 6,74 млрд грнПро масштаб попиту свідчать дані Експортно-кредитного агентства, яке адмініструє чинну програму. За час її роботи ЕКА отримало близько 605 заявок. З них 315 уже було узгоджено, ще понад 200 перебували на розгляді.
При цьому потенційний максимальний обсяг компенсацій лише за вже узгодженими заявками становить до 6,74 млрд грн. На фінансування програми в державному бюджеті на 2026 рік поки передбачено 1 млрд грн. Саме цей розрив добре показує, чому уряд шукає модель, яка не буде повністю залежати від прямих виплат із бюджету.
Що пропонують змінитиНова система має працювати інакше, ніж звичайна державна компенсація після руйнування підприємства. Ідея полягає в тому, щоб розділити воєнний ризик між кількома учасниками: самим бізнесом; українськими страховими компаніями; міжнародними перестраховиками; державою; міжнародними фінансовими партнерами. Держава повинна брати на себе ту частину ризику, яку комерційний страховий ринок наразі не спроможний або не готовий покривати.
Це особливо важливо у випадку великих об'єктів, оскільки капіталізація українських страхових компаній обмежує розмір ризику, який вони можуть залишити на власному балансі. Покриття до $10 млн поки лише обговорюєтьсяОдин із головних параметрів майбутньої системи — можливий ліміт покриття до $10 млн. Це на порядок більше нинішньої державної компенсації пошкодженого майна в 30 млн грн і повинно зробити страховий продукт більш застосовним для середнього та великого бізнесу.
Але остаточного рішення про розмір покриття поки немає. Під час обговорення з EBA представники компаній також висловили власні вподобання. Із 86 учасників експрес-опитування 51% назвали прийнятним покриття в розмірі $10 млн, 28% — $5 млн, а 44% вказали $20 млн або більше.
Респонденти могли обирати кілька прийнятних варіантів. Таким чином, $10 млн зараз радше розглядаються як робоча точка для подальшого налаштування системи, а не як уже затверджений державний ліміт. Що означає тариф близько 2%Ще один обговорюваний параметр — орієнтовна вартість страхування на рівні 2%.
Тут важливо не плутати страховий тариф з податком або обов'язковим державним збором. Йдеться про орієнтовну ціну страхового захисту, яку підприємство може сплачувати за покриття воєнного ризику. Наприклад, за страхової бази в 100 млн грн тариф 2% у найпростішому розрахунку означав би страхову премію близько 2 млн грн.
Реальні умови можуть суттєво відрізнятися залежно від об'єкта, його розташування, ліміту відповідальності, франшизи та інших параметрів договору. Сам бізнес теж поки не дійшов єдиної думки про ціну. За результатами опитування EBA, 29% учасників вважають прийнятним рівень близько 1% від вартості активів, 35% — 2%, а 14% готові розглядати тариф від 3%.
При цьому майже половина — 48% — заявила, що вартість повинна визначатися індивідуально залежно від типу та вартості об'єкта. Тому фіксований тариф 2% також поки не можна вважати майбутнім правилом. Чому без держави такий ринок складно масштабуватиСтрахування воєнних ризиків принципово відрізняється від звичайного страхування пожежі, аварії чи крадіжки.
Одна масована ракетна або дронова атака може одночасно пошкодити десятки об'єктів в одному регіоні. Для страховика це означає ризик одразу отримати велику кількість великих вимог щодо виплат. Крім того, міжнародне перестрахування таких ризиків залишається дорогим, оскільки війна триває і неможливо точно передбачити частоту та масштаб майбутніх атак.
Саме тому НБУ підтримує ідею державно-приватної моделі, за якої держава допомагає ринку приймати ризики, занадто великі для окремих страхових компаній. Частину грошей хочуть залучати з ЄвропиМайбутню систему не планують будувати виключно за рахунок українського бюджету. У НБУ вважають, що для неї можна залучати зовнішні ресурси, зокрема кошти та страхову ємність європейських партнерів.
Водночас частина ресурсу повинна формуватися всередині України. На першому етапі участь держави, ймовірно, буде значною, оскільки приватний ринок поки не здатний самостійно прийняти весь обсяг ризику. Надалі влада розраховує поступово зменшувати державну частку і передавати більшу частину ризиків комерційному страховому сектору.94% опитаних компаній кажуть, що наявного захисту недостатньоПотребу бізнесу в новій моделі підтверджує опитування Європейської Бізнес Асоціації.94% опитаних представників компаній заявили, що наявних інструментів недостатньо для покриття втрат і воєнних ризиків.
Ще 78% вважають, що новий механізм розподілу перших збитків може покращити доступ підприємств до страхування. Ці цифри особливо показові на тлі серії атак по торговельних, виробничих і логістичних об'єктах влітку 2026 року. В окремих випадках вартість знищених складів, обладнання та товарних запасів у багато разів перевищує максимальну компенсацію за чинною державною програмою.
Паралельно хочуть розширити нинішню програмуПоки універсальна система лише розробляється, уряд планує змінити вже чинний механізм за постановою №1541. Зокрема, обговорюється включення нових видів майна: палива; транспорту для перевезення та зберігання палива; сільськогосподарської техніки; вантажних автомобілів; причепів і напівпричепів. Механізм також хочуть поширити на окреме рухоме майно, яке перебуває в транзиті через території підвищеного ризику.
Крім того, уряд розглядає включення Києва та Київської області до переліку територій підвищеного ризику для цілей цієї програми. Процедуру компенсації теж хочуть прискоритиЩе одна проблема чинної системи — тривале оформлення виплат. За даними ЕКА, збір і перевірка документів зараз можуть тривати чотири-п'ять місяців.
Близько трьох місяців із цього терміну може йти на роботу місцевих комісій і внесення пошкодженого майна до відповідного реєстру. Для підприємства, у якого знищено склад або виробничу лінію, такий термін критичний: гроші потрібні одразу для ремонту, закупівлі обладнання, відновлення запасів і виплати зарплат. Одним із варіантів прискорення процесу має стати оформлення заявок через «Дію» та автоматична перевірка частини відомостей.
Нова модель поки не є законом або готовою програмоюНайважливіше для бізнесу — не сприймати обговорювані цифри як уже чинні умови. Покриття до $10 млн та орієнтовна ціна близько 2% поки є параметрами концепції. Уряду ще належить узгодити архітектуру системи, джерела фінансування, розподіл ризиків між державою та страховиками, умови перестрахування і правила участі підприємств.
Окремо належить домовитися з міжнародними партнерами про те, яку частину ризику вони готові взяти на себе. До цього моменту підприємства продовжують користуватися чинною програмою компенсації та комерційними страховими продуктами. Що в підсумку може змінитися для бізнесуЯкщо нову модель вдасться запустити, головна зміна полягатиме не просто у збільшенні розміру державної виплати після чергового удару.
Уряд намагається створити ринок, де великі воєнні ризики заздалегідь розподіляються між бізнесом, страховиками, перестраховиками та державою. Це повинно дати підприємствам можливість страхувати активи на суми, що значно перевищують нинішні державні ліміти, і зменшити залежність кожної великої втрати від окремого рішення про компенсацію з бюджету. Але поки ключові параметри залишаються предметом переговорів: ліміт до $10 млн і тариф близько 2% обговорюються, а остаточна вартість, джерела фінансування та умови нової системи ще не затверджені.
