Понад 70% жителів Європи живуть у регіонах, де людина з середньою зарплатою не може дозволити собі квартиру площею понад 75 кв. м навіть при купівлі житла в іпотеку на 30 років. Особливо важка ситуація склалася у великих містах і туристичних регіонах, а проблеми з доступністю одночасно торкнулися і купівлі, і оренди житла. Про це свідчить нове дослідження вчених Віденського технічного університету Франциски Зількер та Селіма Банабака, опубліковане в науковому журналі Journal of Maps.
Дослідники проаналізували понад 22 млн оголошень про продаж та оренду нерухомості у більш ніж 30 країнах Європи та порівняли вартість житла з середніми регіональними доходами. Розрахунки показують, що для 72% європейців середньої зарплати вже недостатньо, щоб придбати житло площею понад 75 кв. м, якщо спрямовувати на іпотеку не більше третини доходу і виплачувати кредит протягом 30 років. Така площа приблизно відповідає стандартній сімейній квартирі з двома спальнями.
Ще складніша ситуація у великих містах. Близько 44% міського населення Європи живе в районах, де середній заробіток дозволяє придбати менше 50 кв. м житла. Йдеться про площу невеликої однокімнатної квартири або студії.
Дослідники виявили проблеми з доступністю нерухомості практично у всіх вивчених країнах. Серед держав, де співвідношення вартості житла та доходів особливо несприятливе, названі Португалія, Польща та Нідерланди. Одними з найбільш помітних осередків дорогої нерухомості залишаються Париж, Берлін та Мадрид.
Причому зростання цін у найбільших агломераціях поширюється і на сусідні міста та муніципалітети, які раніше могли служити дешевшою альтернативою для покупців. Окрема проблема сформувалася в популярних туристичних районах. На узбережжях та в гірських регіонах місцеві жителі конкурують за нерухомість з власниками других домівок та ринком короткострокової оренди.
Особливо помітний такий тиск в Іспанії, Португалії, Франції, Греції та Хорватії. Не набагато краща ситуація для орендарів. За результатами дослідження, близько 39% європейців живуть у районах, де оренда житла площею близько 50 кв. м вимагала б спрямовувати на неї понад третину середнього доходу.
Саме третину заробітку дослідники використовують як межу фінансово прийнятних витрат на житло. При цьому ситуація помітно відрізняється в різних частинах Європи. У Німеччині, Франції та Австрії середній дохід частіше дозволяє орендувати житло більшої площі, ніж придбати.
У Португалії та Італії спостерігається зворотна картина: зростання орендних ставок виявилося настільки сильним, що доступна для купівлі площа може виявитися більшою за доступну для оренди. Схожа ситуація спостерігається в найбільш дорогих районах Іспанії. У сільській місцевості вартість нерухомості зазвичай нижча, проте там виникає інша проблема — брак пропозиції.
Близько 28% сільського населення Європи живе в муніципалітетах, де фактично відсутній формальний ринок оренди та оголошення про доступне житло вкрай рідкісні. Автори попереджають, що реальні можливості населення можуть бути ще гіршими, ніж показують розрахунки. Дослідження використовує середню зарплату, яку підвищують доходи найбільш забезпечених працівників, тоді як значна частина населення отримує менше середнього рівня.
Крім того, дослідники аналізували ціни в оголошеннях, а не фактичну вартість завершених угод. У розрахунки також не включалися додаткові бар'єри для покупців, наприклад необхідність накопичити початковий внесок по іпотеці. На думку авторів, проблема доступності житла не зводиться лише до зростання вартості нерухомості.
Для скорочення розриву необхідно враховувати одночасно ціни та динаміку доходів населення, оскільки навіть збільшення пропозиції житла саме по собі не гарантує, що воно стане доступним для людей із середніми заробітками. За матеріалами: Journal of Maps, El País
