Найбільші імпортери нафти в Азії дедалі ближчі до межі своїх тимчасових рішень, які допомагали пом'якшувати наслідки затяжної кризи в Ормузькій протоці. Як пише Bloomberg, після кількох тижнів війни в Перській затоці та збоїв у судноплавстві країни регіону вже використали значну частину доступних альтернатив і дедалі сильніше залежать від обмежених обхідних маршрутів, запасів та постачань із віддаленіших джерел. Один із головних тимчасових запобіжників – переорієнтація частини саудівських поставок на порт Янбу на Червоному морі – виявився обмеженим за пропускною здатністю.
Bloomberg повідомляв, що покупці, які обирають Янбу, отримують лише частину своїх місячних обсягів, оскільки трубопровід до цього порту не може повністю замінити маршрут через Перську затоку. Паралельно Саудівська Аравія вже скоротила постачання до двох найбільших імпортерів регіону. За даними Bloomberg, у квітні Saudi Aramco мала відвантажити до Китаю близько 40 млн барелів нафти проти 48 млн у лютому, а постачання до Індії також очікувалися нижчими за звичайний рівень.
Це показує, що навіть найбільші традиційні постачальники не можуть повністю закрити дефіцит через порушення роботи головного енергетичного коридору. Ще одним джерелом підстрахування для азійських НПЗ стала американська нафта. Bloomberg раніше писав, що переробники в Азії стали дедалі сильніше покладатися на сировину зі США, скуповуючи додаткові обсяги, щоб уникнути дефіциту пального й підтримати роботу заводів.
Але така заміна дорожча, довша за логістикою і не може повністю компенсувати стабільні потоки з Близького Сходу. Масштаб проблеми підтверджують і міжнародні інституції. Міжнародне енергетичне агентство у квітневому звіті зазначило, що в Азійсько-Тихоокеанському регіоні вже зафіксовано одні з найглибших початкових скорочень споживання нафтопродуктів, а запаси сирої нафти в азійських країнах-імпортерах лише в березні зменшилися на 31 млн барелів.
IEA також попереджає, що НПЗ в Азії та на Близькому Сході в квітні скоротили переробку приблизно на 6 млн барелів на добу через дефіцит сировини. UNCTAD оцінює ситуацію ще жорсткіше: за його даними, транзит через Ормузьку протоку впав із приблизно 130 суден на добу в лютому до лише шести в березні, тобто майже на 95%. Для азійських покупців це означає не просто дорожчу нафту, а й загрозу ширшого ланцюгового ефекту – від перебоїв у постачанні пального до тиску на інфляцію, логістику і промислові витрати.
Для ринку це важливий сигнал: Азія вже майже вичерпала найпростіші способи обійти проблему Ормузу. Якщо збої збережуться, регіон буде змушений або платити ще вищу премію за альтернативні барелі, або миритися з подальшим зниженням переробки та попиту. За матеріалами: Bloomberg, Bloomberg, Bloomberg, Bloomberg, IEA, UNCTAD
